Калінчик М.В., доктор економічних наук, професор, директор департаменту розробок і дослідження НВП ТОВ «ВінМікс-Софт»

Калінчик С.М., генеральний директор НВП ТОВ «ВінМікс-Софт»

Алєксєєнко І.М., кандидат економічних наук, керівник проектів НВП ТОВ «ВінМікс-Софт»

В останній час наші чиновники та різної масті реформатори який уже час ведуть мову про «план Маршалла» для України, що випливає з поперердньо ще у 2014 р. ініціюванних Литовською Республікою політичних дискусій на рівні ЄС з Європарламентом та іншими відомствами ЄС щодо виділення 30 млрд євро для України в якості фінансової допомоги на 2017-2020 рр. Депутат Сейма Литовської Республіки Андрюс Кубілюс конкретизує, що 5 млрд євро інвестицій в економіку на рік протягом 10 років забезпечить Україні зростання економіки на 6–8 % річних. Наші чиновники туманно конкретизують, що ці інвестиції будуть задіяні в реальному секторі економіки України, а також на підтримку реформ, направлених на економічний рост, створення нових інструментів фінансування інвестицій, підтримку малого і середнього підприємництва. Такі собі загальні лозунги. Наприклад, віце-премьєр Павло Розенко ще більш туманно уточнює, що такі інвестиції повинні бути направлені на потужні інфраструктурні проекти, тобто, на економічне зростання через укріплення інфраструктури. Всім зрозуміло – на потужні проекти. Це по вартості потужні чи за позитивними економічними наслідками щодо суттєвого підвищення продуктивності в інших галузях? З початку 2016 р. Німеччина також стала розробляти нову стратегію стабілізації і розвитку України або «план Маршалла» для України, реалізація якого передбачається під повним контролем і моніторингом його розробників. Президент України Петро Порошенко за сприятливий інвестиційний клімат в аграрному секторі, а для цього необхідно залучити для проведення реформ в Україні понад 40 млрд дол США кредитів від різних держав. Про цю ж суму міжнародної допомоги в 40 млрд дол. озвучила директор-розпорядник МВФ Кристін Лаггард, але у випадку затвердження виконавчою радою фонду нової расширеної програми фінансуванняния. У свій час Премєр-міністр України А. Яценюк підтвердив, що найкращий «план Маршалла», це інвестиції в Україну в пріоритетні сфери – енергетичний сектор та АПК. На його впевнену думку, наше сільське господарство – це ще один елемент нашого майбутнього співробітництва з усіма, хто хоче інвестувати в цю галузь української економіки. Тобто, всі країни світу запрошуються працювати на українських чорноземах, що ми зараз і спостерігаємо.

Для наших чиновників проблема повернення залучених коштів у європейських фінансових й інвестиційних фондів висвітлюється в площині лише умов надання кредитів під мінімальні відсотки (5-8 %) і безповоротної міжнародної технічної допомоги у вигляді грантів. У Кабінеті Міністрів уже був презентованим проект фінансової допомоги Європи Україні: «Новий європейський інвестиційний план для України та інших країн Східного партнерства» або «План Маршалла». Але як повідомляють литовці і в Уряді України, ще не існує списку проектів під бажані європейські фінансові засоби. Обговорюються, наприклад, варіанти інфраструктурних проектів від будівництва автобанів до ремонту дорог, залізодорожних шляхів тощо. Відмітимо, що проекти можуть з‘явитися після дуже серйозних розрахунків на функціональних і структурно-функціональних моделях. Адже економіка Україна є взаємопов’язаною як внутрі країни, так і з іншими, а тим більше з тими, які надаватимуть кредити. Щодо таких моделей і розрахованих на них різних сценаріїв або інфраструктурних проектів, то за всі ці майже 4 роки реформування нічого про них не було чути. Правда, списки де, кому і що будуть будувати нашвидкуруч названих векторів витрат фінансових коштів згідно туманного плану Маршалла можна скласти дуже швидко.

Ну а зараз задамося запитанням: для чого США розробили план Маршалла післявоєнній Європі, згідно якого надали безоплатно величезну для того часу суму – 13,3 млрд дол. США (125 млрд дол. у цінах 2013 р.), що становило 2 % американського ВВП (у вигляді готівки, продуктів харчування, готової промислової продукції). Німеччині було надано з квітня 1948 р. до кінця 1954 р. 1,5 млрд дол. США згідно плану Маршалла, та 1,2 млд дол. США із засобів GARIOA – із 1946 по 1950 р. Відповідь на запитання: у всьому були винні економічні інтереси. Після Другої світової війни з переходом економіки на цивільні рейки багато виробничих потужностей, особливо промислових, були мало завантажені або навіть зовсім не задіяні у виробничому процесі. Саме стратегічна мета плану Маршалла передбачала, що відновлення промислових потужностей Європи та наступне ефективне їх функціонування поверне Європі реальну здібність платити за американські ресурси, товари, продукти тощо у значно вищих обсягах, ніж сама фінансова допомога. Тому конгрес США затвердив «план Маршалла» як напрям швидкого перепрофілювання величезних промислових потужностей на мирні потреби. Тобто, вилучення із ВВП лише 2 % засобів для потреб «плану Маршалла» у наступні роки забезпечела економіці США значно вищі темпи економічного зростання.

А що ж Україна? Й далі буде замикати гурт країн відсталої економіки? Або ж чекає свого плану Маршалла, як можна зрозуміти з дискусій наших чиновників в публічній сфері? Чи вже такий план давно успішно запроваджується на теренах економічного простору України? А може давайте зупинимося, проаналізуємо економічну ситуацію і зробимо висновки, які використаємо на благо розвитку України. Щоб дати відповіді на ці сумніви, знову звернемося до витоків плану Маршалла і на яких чинниках він так швидко був запророваджений. Для США фінансові вливання в економіку Європи, в першу чергу Німеччини, в сумі 13 млрд дол. забезпечили динамічне зростання всієї економіки США в неспівставно вищих обсягах. Тобто, для України такий план може бути розробленим і запровадженим, якщо він дасть можливість для країн його розробників та інвесторів на порядки вищі прирости прибутків, ніж фінансові витрати на його реалізацію в Україні.

Поки точаться розмови, диспути, популістські заяви керманичів партів тощо за моїми розрахунками план Маршалла в Україні давно вже успішно запроваджується для економік значної частини країн світу. За всіма видимими ознаками, таким напрямком зусиль з реалізації цього плану є ринок зернових культур у стратегічному виконанні України. Для підтвердження сказаного розглянемо експортну стратегію країн світу, яка виробнича структура та економічні її результати (табл. 1).