Останнім часом весь новинний ефір був заповнений інформацією про гнів Угорщини, Румунії щодо утиску мовних меньшин в Україні через прийняття закону про освіту.
Поважні іноземні державні діячі невпинно атакують Україну згадують права людини, Конвенції тощо.. З української сторони посилається відповідь схожа на виправдування.
Питання не завершене, не вирішується, так і залишається відкритим... Україна несе іміджеві збитки.
Але проста селянська мудрість бачить наступний вихід із такого інформаційного нападу.
У відповідь на претензії інших держав слід направляти не виправдовувальну відповідь з аргументами, а пропозицію: „Гаразд, Україна готова забезпечити право національним меншинам на освіту в національних школах відповідно кількості створених українських шкіл у державі, яка виставляє зауваження. Навіть в пропорції одна до трьох. Україна готова передбачити в Державному бюджеті для цього кошти. Аби благородно і цивілізовано відповідати на добро для наших одноплемінників - українців в інших країнах.
Наприклад: на одну побудовану українську школу в Угорщині, в Україні відповідно побудується три угорськомовних.”
Скільки українських шкіл в Росії, де так декларують турботу про національні меншини? НУЛЬ! А в Україні вже існує 614 російськомовних шкіл.
Тому й виникає просте питання: хто більше зробив для національних меншин? Так хто більш цивілізований? При цьому хто кого має вчити як забезпечувати права інших народів в своїй країні? Покажіть нам свою добру волю за зразок.
Забезпечте права національних меньшин, зокрема українців, в своїх країнах. Покажіть приклад і Україна його збільшить добром втричі для своїх громадян вашої національності.
В іншому випадку це виглядає як подвійні стандарти та спроби зовнішнього втручання в справи України.
Президент АФЗУ, фермер Микола Стрижак